ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛІНГВІСТИЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ПРОФЕСІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ ЛІКАРІВ В УМОВАХ ВІЙНИ В УКРАЇНІ

Анотація

Метою дослідження було вивчення психолінгвістичних особливостей комунікативної компетентності майбутніх лікарів в умовах війни в Україні. Для досягнення мети дослідження використано бібліосемантичний метод, а також методи системного аналізу, порівняння й узагальнення. Емпіричні методи передбачали пряме спостереження за стилем і конструкцією діалогів між лікарями та пацієнтами, а також типологією емпіричних даних на основі соціально-демографічних факторів. Усього було зібрано 286 діалогів «лікар – пацієнт» за згодою всіх учасників дослідження з дотриманням етичних, біоетичних і правових стандартів. Проведено первинну типологізацію діалогів, їх лексико-семантичний аналіз, виявлено типові позитивні та негативні комунікативні стратегії. Здійснено контент-аналіз 48 діалогів за допомогою спеціалізованої комп’ютерної програми Textanz для двох окремих вибірок: «Лікарі» та «Пацієнти». Аналіз діалогів «лікар – пацієнт» дав змогу виявити психолінгвістичні маркери, ідентифікувати й описати типові фізіологічні, психічні, соціальні та душевні стани осіб, які звернулися по медичну допомогу в умовах воєнного стану. Також було виокремлено лексеми, які зустрічаються або лише серед лікарів, або, навпаки, лише серед пацієнтів у різних контекстах. Цей факт є характерним з погляду психолінгвістики. Зокрема, слід зазначити відмінності в семантичному наповненні категорії «Фізіологічні та психічні процеси, стани, якості». Наприклад, такі лексеми, як «думки», «увага», «пам’ять», «мудрість» зустрічаються лише у вибірці лікарів. Цей факт свідчить про намагання фахівців перевести спілкування з пацієнтом на раціоналістичні уявлення, апелювати до інтелектуальних здібностей реципієнтів, стимулювати їх рефлексію над власним станом. Натомість поняття «дратівливість» і «паніка» зустрічаються лише у вибірці пацієнтів. Це свідчить про їхнє намагання передати негативні психоемоційні стани, зумовлені, зокрема, умовами бойових дій. Однак лікарі уникають таких слів, щоб не травмувати своїх пацієнтів повторно.