ОСНОВНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ПОЗИТИВНОГО КОМУНІКАТИВНОГО МОДУСУ СТОМАТОЛОГІВ: ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ
DOI:
https://doi.org/10.32782/eddiscourses/2024-3-9Ключові слова:
комунікативний модус, комунікативна настановка, стоматологи, медична освітаАнотація
З урахуванням негативних наслідків погано сформованого комунікативного модусу стоматологів як частини soft skills важливість ефективної комунікації стоматологів усвідомлюється в усьому світі. У статті проаналізовано численні дослідження, які підтверджують, що комунікація зі стоматологом є важливою складовою частиною процесу лікування. Визначено, що в межах професійної підготовки стоматологів в Україні формування позитивного комунікативного модусу обумовлено включенням питань комунікації до навчальних програм підготовки стоматологів та відповідними компетентнісними вимогами до фахівців, проведенням тренінгів та семінарів для практикуючих стоматологів як частина їх неперервного професійного розвитку, розробленням методичних матеріалів з питань комунікації для неформальної освіти та для самоопрацювання фахівцями. В результаті проведеного огляду літературних джерел визначено основні підходи до вивчення комунікативного модусу у стоматологів: економічний аспект, адже позитивний комунікативний модус сприяє економічній доцільності роботи фахівця, привертаючи клієнтів та сприяючи встановленню довготривалих ділових відносин; аксіологічний аспект, оскільки емпатія є важливою складовою частиною комунікації та формує відносини між лікарем та пацієнтом; емоційний аспект, адже високий рівень емоційного інтелекту стоматологів необхідний для їх успішної професійної діяльності та утримання пацієнтів; мотиваційний аспект, бо мотиваційні фактори значно впливають на комунікативну поведінку стоматологів; практичний аспект, адже професійний розвиток стоматологів включає формування комунікативних навичок під час їх навчання. Всі науковці підтримують ідею, що розвиток комунікативних навичок під час навчання є критичним для підготовки майбутніх стоматологів. Від системи вищої медичної та стоматологічної освіти залежить, чи буде сформований у фахівця позитивний комунікативний модус, що підтверджують як українські, так і іноземні дослідження. Загалом ці дослідження надають всебічний огляд важливості комунікації, когнітивних навичок, емоційного інтелекту та професійного розвитку у галузі охорони здоров’я, зокрема у стоматології.
Посилання
Костенко В.Г., Сологор І.М. Комунікативні стратегії впливу в науково-технічних рекламних статтях зі стоматології. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Германістика та міжкультурна комунікація». 2018. № 4. С. 41–49.
Таценко Н.В. Аксіологічний модус емпатії в сучасному англомовному дискурсі. Актуальні проблеми філології та перекладознавства. 2016. № 10 (3). С. 120–125.
Сердюк Л.З. Особистісний модус самореалізації майбутніх фахівців. Вісник післядипломної освіти. 2014. № 10. С. 239–248.
Собченко О.М. Здібності у структурі емоційного інтелекту як фактор формування особистості. Наука. Релігія. Суспільство. 2010.
Іваннікова А.В. Формування позитивного самоставлення як компонента психологічного благополуччя. Психологічні підвалини атрибутивних ознак особистості: функції, розвиток, здійснення. 2013. С. 72–75.
Клібайс Т.В. Вплив настановлення на динаміку мотивів суб’єктів з різними атрибутивними стилями. 2015. С. 376–379.
Бамбурак Н.М. Акмеологічні аспекти професійного становлення практичних психологів. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ (Серія: Психологічна). 2015. № 1. С. 50–58.
Корніяка О.М. Основні результати емпіричного дослідження професійної життєстійкості викладача. Особистісні та психофізіологічні ресурси життєстійкості : матеріали ІІ Наукового семінару 19 вересня 2021 року. Київ, 2019. С. 44–46.
Строгонова Т.В., Стучинська Н.О. Аналіз розвитку компетентісного підходу в системі вищої професійної освіти України. Наукові записки Бердянського державного педагогічного університету. Педагогіка. 2021. № 3. С. 181–190.
Асламова М.М. Комунікативна толерантність у спілкуванні майбутнього лікаря. Актуальні питання гуманітарних наук : міжвузівський зб. наук. праць молодих вчених Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. № 19. Т. 2. Дрогобич: Видавничий дім «Гельветика», 2018. С. 111–114.
Шеховцова Е.В. та ін. Особливості розвитку професійних настановлень правоохоронців в процесі фахової підготовки. Актуальні проблеми сучасної психології та педагогіки в діяльності ВНЗ МВС України. Харків, 2015.
Герелюк В.І. та ін. Критерії формування деонтології та комунікативної толерантності в процесі професійної підготовки лікарів-стоматологів. Терапевтика. 2023. № 4.1. С. 60–65.
Романишин С.С. Формування комунікативної толерантності у процесі професійної підготовки майбутніх лікарів-стоматологів. Галицький лікарський вісник. 2014. № 21. Ч. 4. С. 92–95.
Лозинська Л.І. Формування у майбутніх лікарів мовленнєвої компетенції у професійній сфері. Молодь і ринок. 2015. № 12. С. 61–67.
Бігунов Д.О. Мовленнєва поведінка особистості: концептуальні положення конфліктних комунікативних ситуацій. Психологія і особистість. 2018. № 2. С. 40–58.
Фролова І.Є. Дискурсивна стратегія як когнітивно-комунікативний феномен. Культура народів Причорномор’я. 2006.
Пісоцький В.П., Горянська А.М. Толерантність як чинник соціально-психологічної адаптації. Теорія і практика сучасної психології. 2017. № 1. С. 64.
Залановська Л.І. Аналіз дослідження компонентів міжетнічної толерантності в процесі підготовки фахівців. Науковий вісник Мукачівського державного університету. Серія: Педагогіка та психологія. 2015. № 1. С. 41–48.
Костюк М.І., Мазайкіна І.О. Мовленнєві інтенції в іноземних студентів медичних університетів. Актуальні питання лінгвістики, професійної лінгводидактики, психології і педагогіки вищої школи : зб. статей V Міжнар. наук.-практ. конф., м. Полтава, 19–20 листопада, 2020. С. 202–210.
Устименко Ю.С. Компонентно-структурний аналіз феномена «готовність майбутніх стоматологів до майбутньої взаємодії». Вісник КрНУ імені Михайла Остроградського. 2016. Вип. 2 (97). Ч. 2. С. 112–117.
Русалкіна Л.Г. Формування умінь англомовного ділового спілкування у майбутніх лікарів : автореф. дис. … канд. мед. наук : спец. 13.00.02; ДЗ «Південноукраїнський національний педагогічний університет ім. К.Д. Ушинського». Одеса, 2014. 21 с.
Кайдалова Л.Г. Інтерактивні технології як засіб формування професійної та комунікативної компетентності майбутніх фахівців охорони здоров’я. 2016.
Остраус Ю.М. Педагогічні умови формування професійно-комунікативної культури майбутніх сімейних лікарів. 2020.
Ждан В.П., Шилкіна Л.О., Бєляєва О.С. Навички клінічного спілкування у професійній діяльності лікаря. The Medical and Ecological Problems. 2021. № 25 (3–4). С. 18–23. DOI: https://doi.org/10.31718/mep.2021.25.3-4.04.
Salim N.A., Sallam M., Aldweik R.H., et al. Rating communication skills in dental practice: the impact of different sociodemographic factors. BMC Med Educ. 2023. № 23 (1). Р. 950. Published 2023 Dec 12. DOI: doi:10.1186/s12909-023-04958-y.
Khalifah A.M., Celenza A. Teaching and Assessment of dentist-patient communication skills: a systematic review to identify best-evidence methods. J Dent Educ. 2019. № 83 (1). Р. 16–31. DOI: 10.21815/JDE.019.003.
Butollo M.A., Holzinger A., Wagner-Menghin M. Ärztliches Gesprächsführungstraining in simulierten Situationen: Wahrnehmungen und Empfindungen von Simulationspatienten bei patientenzentrierter Gesprächsführung [Doctor-Patient Communication Training in Simulated Situations: Emotions and Perceptions of Simulated Patients during Patient-Centered Conversations]. Psychother Psychosom Med Psychol. 2019. № 69 (5). Р. 182–188. DOI: 10.1055/a-0594-2661.
Tanoubi I., Cruz-Panesso L., Drolet P. The Patient, the Physician, or the Relationship: Who or What Is “Difficult”, Exactly? an Approach for Managing Conflicts between Patients and Physicians. Int J Environ Res Public Health. 2021. № 18 (23). Р. 12517. Published 2021 Nov 27. DOI: 10.3390/ijerph182312517.
