ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У СТУДЕНТІВ-СТОМАТОЛОГІВ ТА ЇЇ КОРЕКЦІЯ У ІНТЕРНІВ

Анотація

У статті розглянуто комунікативну компетентність як один із ключових компонентів професійної підготовки стоматолога. Наголошено, що ефективна комунікація в умовах сучасної медичної практики є не лише важливою фаховою навичкою, а й чинником забезпечення якості лікувального процесу, зміцнення довіри між лікарем і пацієнтом, зниження тривожності та профілактики конфліктів. Проаналізовано основні підходи до вивчення феномену комунікативної компетентності у стоматологічній освіті. Виокремлено чотири ключові напрями її дослідження: теоретико-методичні засади, емоційно-психологічні чинники, практичне формування у студентів та корекція відповідних навичок у лікарів-інтернів. Особливу увагу приділено аналізу базових комунікативних дій, зокрема: встановленню першого контакту, збору анамнезу з використанням активного слухання, поясненню діагнозу доступною мовою, взаємодії з тривожними або агресивними пацієнтами, а також залученню пацієнта до процесу прийняття рішень. Стаття містить практичні приклади проявлення комунікативної компетентності стоматолога з пацієнтом. Обґрунтовано, що кожен із зазначених компонентів вимагає системного педагогічного супроводу, тренінгових методик, моделювання професійних ситуацій, рефлексії та наставництва. Описано практичні рекомендації щодо формування вищезазначених характеристик у студентів-стоматологів та інтернів під час практики. Підкреслено важливість розвитку емоційного інтелекту, саморегуляції та емпатійності як основи якісної професійної взаємодії. Аргументовано, що формування комунікативної компетентності має бути інтегрованою частиною освітнього процесу, реалізованою на всіх етапах – від додипломної підготовки до інтернатури.Комплексний підхід до розвитку цієї компетентності сприятиме підвищенню рівня професійної культури майбутніх стоматологів і забезпеченню високих стандартів клінічного спілкування.