ВИКЛАДАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ ХВОРОБ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ВІЙНИ: ПРОБЛЕМИ, РЕСУРСИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

Анотація

Спеціалізовані клінічні дисципліни особливо уразливі до порушень освітнього процесу, коли обмежується доступ до профільних пацієнтів, експертних діагностичних маршрутів і навчання біля ліжка хворого. Професійні хвороби є показовим прикладом, оскільки їх викладання потребує інтеграції клінічних проявів, професійного та експозиційного анамнезу, гігієни праці, профілактики й експертної оцінки причинного зв’язку. Метою роботи було оцінити організацію викладання професійних хвороб в українських навчальних підрозділах у 2025/2026 навчальному році, визначити основні труднощі, ресурсні прогалини та можливі напрями міжкафедральної координації. Проведено національне поперечне дослідження потреб навчальних підрозділів із використанням структурованої електронної анкети, яку поширювали офіційними інституційними каналами та через професійні контакти перед національною академічною нарадою. Анкета охоплювала профіль підрозділу, формат навчання, студентське навантаження, кадрове забезпечення, доступ до клінічного матеріалу, цифрову інфраструктуру, навчальні ресурси, бар’єри та запропоновані рішення. Проаналізовано 26 валідних відповідей від окремих навчальних підрозділів. Переважно очне навчання здійснювали 11 із 26 підрозділів (42,3%), змішане – 8 із 26 (30,8%), дистанційне – 7 із 26 (26,9%); щонайменше часткове використання цифрового формату повідомили 15 із 26 підрозділів (57,7%). Доступ до клінічного матеріалу був нерівномірним – від стаціонарних пацієнтів із професійною патологією та амбулаторних консультацій до архівних документів і змодельованих клінічних випадків. Серед повторюваних проблем зазначали обмежені спеціалізовані клінічні бази, фрагментарність банків клінічних випадків, неоднорідність методичних матеріалів і цифрової інфраструктури, кадрові обмеження та вплив війни. Результати демонструють, що викладання професійних хвороб в Україні зберігається, однак значною мірою залежить від локального доступу до клінічних баз та інституційних можливостей. Національний анонімізований і рецензований банк клінічних випадків може доповнити очне навчання, підтримати клінічне мислення та стійкість навчальних програм, але потребує пілотного впровадження й подальшої оцінки