СУЧАСНІ ПАРАДИГМИ ВИКЛАДАННЯ БІОЕТИКИ У МЕДИЧНИХ УНІВЕРСИТЕТАХ: КОМПАРАТИВНИЙ АНАЛІЗ СВІТОВОГО ДОСВІДУ ТА СТРАТЕГІЇ РЕФОРМУВАННЯ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ

Анотація

Обґрунтовано необхідність модернізації викладання біоетики у закладах вищої медичної освіти (ЗВО) в епоху цифрової трансформації, конвергенції штучного інтелекту (ШІ), нейротехнологій та систем редагування геному. Метою дослідження є порівняльно-педагогічний аналіз світових моделей біоетичної підготовки лікарів та розроблення стратегій реформування вітчизняної вищої медичної школи на основі емпіричних даних. Проаналізовано Типову програму з біоетики ЮНЕСКО та досвід європейських ЗВО (зокрема, Іспанії та Греції) щодо розподілу кредитного навантаження в системі ECTS та моделей дидактичної тріангуляції. Висвітлено результати соціологічного опитування 41 здобувача третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти щодо рівня їхніх знань, сприйняття етичних ризиків «алгоритмічного патерналізму» ШІ та методологічних запитів. Виявлено крос-курсовий парадокс: висока теоретична точність знань на 1–2 роках навчання (71,4%) частково деструктурується на IV курсі (до 60%) під впливом клінічної практики, попри зростання суб’єктивної самооцінки аспірантів (40%). Констатовано, що 78% респондентів вимагають відмови від традиційної трансмісійної (передавальної) моделі навчання на користь конструктивістських, інтерактивних методик. На основі аналізу світового досвіду (Кембриджський університет, Університет Чикаго) доведено, що стратегія реформування біоетичної освіти має базуватися на переході від пасивного лекційного формату до людиноцентричних стратегій. Обґрунтовано ефективність упровадження кейс-методу (Case-Based Learning), моделі «перевернутого класу» (Flipped Classroom), Чиказької тривимірної моделі та інструментів наративної етики. Визначено, що ключовими висновками для реформування є необхідність забезпечення безперервного супроводу курсів біоетики протягом усього циклу підготовки медичних кадрів, перехід викладача до ролі фасилітатора, а також цілеспрямоване використання методів наративного аналізу для нівелювання деструктивного впливу «прихованої навчальної програми» (hidden curriculum) та подолання ерозії емпатії на старших курсах