ПОНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ ФАХОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ДОКТОРА ФІЛОСОФІЇ ГАЛУЗІ ЗНАНЬ «ОХОРОНА ЗДОРОВ’Я ТА СОЦІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ» В КОНТЕКСТІ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО ПІДХОДУ

Анотація

У статті розкрито сутність поняття управлінської фахової компетентності майбутнього доктора філософії галузі знань «Охорона здоров’я та соціальне забезпечення» в контексті компетентнісного педагогічного підходу.Показано, що сучасні умови розвитку медичної науки та практики вимагають від здобувача третього рівня освіти не лише глибокої теоретичної підготовки, а й здатності до самостійного розв’язання складних наукових і клінічних проблем, ефективної комунікації в міждисциплінарному середовищі та управління науковими процесами.Фахова компетентність визначається як комплексна характеристика професійної готовності аспіранта, що відображає його здатність здійснювати повний цикл наукового дослідження: від постановки проблеми й критичного аналізу сучасних медико-біологічних викликів до отримання результатів і впровадження їх у практику охорони здоров’я.В загальній структурі фахової компетентності автором виділено чотири взаємопов’язані групи компетентностей: науково-дослідницьку, клінічну, комунікативну та управлінську. Особливу увагу приділено управлінській компетентності як здатності майбутнього доктора філософії керувати дослідницьким процесом у науковій чи клінічній команді, координувати діяльність учасників, здійснювати стратегічне планування, забезпечувати ефективну взаємодію зі структурними підрозділами та зовнішніми партнерами. На основі аналізу наукових джерел запропоновано багатокомпонентну модель управлінської компетентності, що охоплює когнітивний, стратегічний, операційно-діяльнісний, лідерський, організаційно-аналітичний, комунікативний, ціннісно-мотиваційний та рефлексивний компоненти. Описано рівні розвитку компонентів. Підкреслено, що рівень розвитку кожного з них може варіювати, а недостатня сформованість двох і більше компонентів суттєво знижує загальну продуктивність аспіранта та ефективність його наукової діяльності. Запропонований підхід дозволяє комплексно оцінити професійну готовність майбутнього доктора філософії та визначити напрями подальшого удосконалення освітньо-наукових програм у сфері охорони здоров’я та соціального забезпечення.