ПРОТОКОЛИ BLS ТА ACLS: МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ ТА УКРАЇНСЬКА ПРАКТИКА

Анотація

Невідкладна медична допомога при раптовій зупинці кровообігу вимагає точного дотримання міжнародних протоколів, що забезпечують максимальні шанси на виживання пацієнта. Система реанімації базується на двох рівнях підтримки життя: BLS (Basic Life Support) – базова підтримка життя, та ACLS (Advanced Cardiovascular Life Support) – розширена серцево-судинна підтримка життя. Хоча ці протоколи мають спільну основу, у різних країнах світу вони відрізняються залежно від організаційних, освітніх та ресурсних можливостей.Мета. Провести порівняльний аналіз міжнародних шкіл реанімації (ERC, AHA, MRC, ANZCOR, МОЗ України) з метою визначення їх ключових особливостей та чинників ефективності систем навчання і надання невідкладної допомоги. Матеріали і методи. Проаналізовано сучасні міжнародні та національні рекомендації щодо проведення серцево-легеневої реанімації, зокрема протоколи Європейської Ради з Реанімації (ERC), Американської Асоціації Серця (AHA), Мальтійської Ради з Реанімації (MRC), Австралійсько-Новозеландського комітету з реанімації (ANZCOR) та наказ МОЗ України №1259 від 18.07.2024 р.Результати. Виявлено, що всі школи базуються на рекомендаціях ILCOR і мають спільні принципи: якісні компресії грудної клітки, співвідношення 30:2, раннє застосування AED, командна робота та безперервне навчання. Разом з тим, існують ключові акценти: ERC – стандартизація навчання і масова підготовка населення; AHA – деталізація алгоритмів, моніторинг якості та командна взаємодія; MRC – розвиток лідерських навичок у реанімаційних командах; ANZCOR – простота, доступність і адаптація до віддалених регіонів; Українська школа – інтеграція цивільного та військового досвіду, тактична медицина, адаптація до обмежених ресурсів. Висновки. Найефективніші системи реанімації поєднують міжнародні стандарти з локальною адаптацією, забезпечуючи баланс між науковими доказами та практичною реалізацією. Для України важливими напрямками залишаються уніфікація навчання, розвиток міжсекторальної взаємодії, впровадження сучасних технологій та систематичне оновлення знань медичних працівників.