ФАКТОРИ ФОРМУВАННЯ НЕГАТИВНОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ УСТАНОВКИ ЛІКАРЯ В УМОВАХ СЬОГОДЕННЯ В УКРАЇНІ ТА ЇХ КОРЕКЦІЯ
DOI:
https://doi.org/10.32782/eddiscourses/2025-3-6Ключові слова:
негативна та позитивна комунікативна установка лікаря, професійна комунікація, формування особистості, додипломна підготовка, медична освітаАнотація
У статті проаналізовано проблему формування та прояву негативної комунікативної установки в лікарів в умовах сучасних реалій, зокрема в умовах війни в Україні. Показано, що ключовим періодом виникнення негативізму в комунікації є етап додипломної підготовки, коли особистість майбутнього фахівця ще формується. Визначено негативну комунікативну установку медичного працівника як внутрішню налаштованість, що проявляється у вигляді емоційної відстороненості, недовіри до пацієнта, реактивності, авторитарності або пасивності в професійному спілкуванні. Проаналізовано типові форми її прояву: вербальна агресія, уникання діалогу, знецінення емоцій пацієнта, ігнорування, порушення зорового контакту, мовчазність або, навпаки, надмірна директивність. Визначено, що ці прояви зазвичай є результатом внутрішніх конфліктів, психоемоційного виснаження, низького рівня емпатійності, а також наслідком недостатньої уваги до розвитку комунікативної компетентності під час додипломного навчання. Наголошено, що повномасштабна війна в Україні істотно посилила стресові фактори, що сприяють формуванню негативної установки. У статті виділено ключові чинники, що зумовлюють виникнення негативної комунікативної установки: хронічний стрес, дефіцит емоційного інтелекту, відсутність сформованого досвіду конструктивного спілкування, недооцінка значущості комунікативної складника професії. Окреслено можливі напрями корекції негативної установки на рівні закладів вищої медичної освіти: впровадження тренінгів з розвитку емоційного інтелекту, практик саморефлексії і самоконтролю, моделювання складних ситуацій лікарсько-пацієнтської взаємодії, створення психологічно безпечного освітнього середовища, наставництво з боку клінічних викладачів та рефлексивне опрацювання досвіду спілкування. Обґрунтовано доцільність інтеграції психопрофілактичних та освітніх програм у структуру додипломної підготовки з метою формування позитивної комунікативної установки лікаря.
Посилання
Stewart M. A. Effective physician-patient communication and health outcomes: a review. CMAJ: Canadian Medical Association Journal. 1995. Vol. 152, № 9. P. 1423–1433.
Lee S. J., Back A. L., Block S. D., Stewart S. K. Enhancing physician-patient communication. ASH Education Program Book. 2002. № 1. P. 464–483.
Камінська А. О. Особливості комунікативної установки у лікарів хірургічного та терапевтичного профілів. Архів психіатрії. 2014. Т.2, № 20. С. 136–139.
Вергелес К. М., Куліш П. Л., Школьнікова Т. Ю., Вергелес Т. М. Етико-моральні проблеми лікаря: від навчання до професіоналізму та повного зникнення. Суспільні науки: сучасні тенденції та фактори розвитку : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 17–18 січня 2020 р., м. Одеса. Одеса : Причорномор. центр дослідж. проблем суспільства, 2020. С. 18–21.
Амбрутіс А. Ю. Особливості професійного вигорання у лікарів хірургічного та терапевтичного профілю роботи: кваліфікац. робота. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 101 с.
Росоловський О. О. Врегулювання міжособистісних конфліктів в трудовому колективі закладу охорони здоров’я. Interpersonal conflict resolution in the workforce of a health care institution: кваліфікац. робота. Тернопіль : ЗУНУ, 2023. 76 с.
Чернишова К. М. Основні напрями вдосконалення системи управління конфліктами в закладах охорони здоров’я (на прикладі КП «Хмельницька інфекційна лікарня» Хмельницької міської ради) : дипломна робота. Хмельницький: Хмельниц. нац. ун-т., 2023. 81 с.
Каритун В. В. Організація взаємодії закладу охорони здоров’я зі споживачами медичних послуг : кваліфікац. робота : спец. 073 – менеджмент, освіт.-проф. програма – менеджмент закладів охорони здоров’я. Тернопіль: ЗУНУ, 2023. 112 с.
McDaniel S. H., Morse D. S., Reis S., Edwardsen E. A., Gurnsey M. G., Taupin A., Shields C. G. Physicians criticizing physicians to patients. Journal of General Internal Medicine. 2013. Vol. 28, № 11. P. 1405–1409.
Assonov D. Емоційне вигорання медичних працівників: моделі, фактори ризику та протективні фактори. Psychosomatic Medicine and General Practice. 2021. Vol. 6, № 2. С. e0602295-e0602295.
Ratanawongsa N., Roter D., Beach M. C., Laird S. L., Larson S. M., Carson K. A., Cooper L. A. Physician burnout and patient-physician communication during primary care encounters. Journal of General Internal Medicine. 2008. Vol. 23, № 10. P. 1581–1588.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.





