ПЕРСПЕКТИВИ ПІДГОТОВКИ ВИКЛАДАЧІВ МЕДИЧНИХ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ: ДОСВІД ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ
DOI:
https://doi.org/10.32782/eddiscourses/2025-1-1Ключові слова:
медична педагогіка, медичний викладач, вища освіта, фаховий, клінічне мисленняАнотація
Стаття присвячена аналізу перспектив підготовки викладачів медичних закладів вищої освіти в Україні на підставі аналізу літературних джерел та особистого досвіду авторів. У статті проаналізовано основні напрями підготовки викладачів медичних закладів вищої освіти, серед яких підготовка фахівців з медичною чи немедичною вищою освітою на курсах підвищення кваліфікації, навчання за програмою підготовки докторів філософії, отримання педагогічної освіти, неформальне навчання на курсах для викладачів медичних закладів, участь у міжнародних освітніх програмах, а також підготовка здобувачів вищої освіти до майбутньої викладацької діяльності під час їхнього додипломного навчання. На підставі аналізу літератури визначено пріоритетність медичної освіти як бази для формування ключових фахових компетентностей викладачів, які є необхідними для ефективного застосування сучасних педагогічних методів під час навчання медиків, таких як симуляційне навчання, імерсійне навчання та кейс-метод. Показано, що однією з ключових проблем є надмірна зосередженість українських програм підготовки викладачів на теоретичному наповненні та понятійному апараті, а також їхня низька насиченість практичною діяльністю, що може бути частково зумовлено тим, що ці програми викладають науково-педагогічні працівники з домінуючою педагогічною освітою. Показано, що вирішення цієї проблеми може бути представлено впровадженням програми підготовки до викладацько-освітньої діяльності протягом додипломної підготовки студентів, а також протягом їхнього післядипломного навчання в аспірантурі. Авторами наголошено на важливості впровадження терміна «медична педагогіка» та обґрунтовано необхідність створення його змістового наповнення задля оптимізації підготовки викладачів медичних закладів вищої освіти. Основними компетенціями для викладачів медичних закладів вищої освіти визначено когнітивно-практичну, методично-навчальну, лідерську, цифрову, інтерактивну та комунікативну, які мають розвиватися комплексно. Окремим напрямом підготовки викладачів визначено навчання за міжнародними програмами, як-от “Train the Trainer/Teach the Teacher”, та їх запровадження у медичних закладах вищої освіти за співпраці з іноземними колегами, а також участь викладачів у міжнародних конференціях, симпозіумах та спільних дослідженнях.
Посилання
Лисенко О.М. Удосконалення професійної компетентності викладачів як передумова якісної медичної освіти. Педагогічний процес: теорія і практика. 2018. № 1–2. С. 51–56.
Бєляєва О.М. Розвиток педагогічної майстерності викладачів вищих медичних навчальних закладів: проблеми і шляхи розв’язання. Педагогіка та психологія. 2018. Т. VI. № 63. С. 15–19.
Markert R.J. What makes a good teacher? Lessons from teaching medical students. Academic Medicine. 2001. Vol. 76. No. 8. P. 809–810.
Бульвінська О.І., Капралова І.М. Використання масових відкритих онлайн курсів у професійному розвитку викладачів закладів вищої освіти. Інформаційні технології і засоби навчання. 2022. № 2.88. С. 273–290.
Бульвінська О.В. Види і форми безперервного професійного розвитку науково-педагогічних працівників (за результатами опитування). Освітологічний дискурс. 2018. № 3–4. С. 95–106. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/osdys_2018_3-4_10.
Єрошенко Г.А. Реалізація можливостей безперервного професійного розвитку науково-педагогічних працівників вищих медичних закладів освіти. The 7th International scientific and practical conference Topical issues of modern science society and education. January 29–31, 2022. SPCSci-conf.com.ua. Kharkiv, 2022.
Ілляхова М.В. Безперервний професійний розвиток науково-педагогічних працівників у контексті розвитку європейського освітнього простору. Вісник Національного університету Чернігівський колегіум імені Т.Г. Шевченка. Серія: Педагогічні науки. 2019. № 1. С. 55–60.
Рибалко Л.С., Жуцзє Д. Безперервний професійний розвиток викладача закладу вищої освіти. Редакційна колегія. 2024. С. 223.
McLeod P.J. et al. The ABCs of pedagogy for clinical teachers. Medical Education. 2003. Vol. 37. No. 7. P. 638–644.
McLeod P.J. et al. The acquisition of tacit knowledge in medical education: learning by doing. Medical Education. 2006. Vol. 40. No. 2. P. 146–149.
Milota M.M., van Thiel Ghislaine J.M.W., van Delden JJ.M. Narrative medicine as a medical education tool: a systematic review. Medical Teacher. 2019. Vol. 41. No. 7. P. 802–810.
Al-Elq Abdulmohsen H. Simulation-based medical teaching and learning. Journal of Family and Community Medicine. 2010. Vol. 17. No. 1. P. 35–40.
Frank J.R. et al. Competency-based medical education: theory to practice. Medical Teacher. 2010. Vol. 32. No. 8. P. 638–645.
Ahmadi S.-F., Baradaran H.R., Ahmadi E. Effectiveness of teaching evidence-based medicine to undergraduate medical students: a BEME systematic review. Medical Teacher. 2015. Vol. 37. No. 1. P. 21–30.
Chan W.P., Hsu Ch.Y., Hong Ch.Ye. Innovative case-based integrated teaching in an undergraduate medical curriculum: development and teachers’ and students’ responses. Annals Academy of Medicine Singapore. 2008. Vol. 37. No. 11. P. 952.
Medical Interviews UK. URL: https://www.medicalinterviewsuk.co.uk.
Банчук М.В., Волосовець О.П., Фещенко І.І. та ін. Сучасний розвиток вищої медичної та фармацевтичної освіти та проблемні питання забезпечення якісної підготовки лікарів і провізорів. Впровадження засад Болонської системи освіти: український та зарубіжний досвід: матеріали Всеукраїнської навчально-наукової конференції. Тернопіль: ТДМУ, 2007. С. 3–12.
Малащенко С.Г., Климась І.В. Безперервний професійний розвиток викладачів сімейної медицини – пріоритетне завдання системи охорони здоров’я Європи. Семейная медицина. 2017. № 4. С. 35–37.
Степанчук А.П. Напрями і стратегічні орієнтири безперервного професійного розвитку науково-педагогічних працівників Української медичної стоматологічної академії. Український журнал медицини, біології та спорту. 2021. Т. 6. № 1 (29). С. 288–292.
Кайдалова Л.Г. Інноваційні форми підвищення кваліфікації та самоосвіти викладачів фармацевтичних та медичних закладів вищої освіти. International Journal of Education and Science. 2018. Vol. 1. No. 3–4. С. 12.
Котвицька А.А. Безперервний професійний розвиток викладачів в системі фармацевтичної освіти як запорука якісної підготовки фахівців охорони здоров’я. Освіта і наука у мінливому світі: проблеми та перспективи розвитку: матеріали міжнародної наукової конференції. Дніпро: СПД Охотнік. 2019. С. 6–7.
Гончарова Н.Г. Реалізація моделей дистанційного навчання у вищих медичних навчальних закладах. Актуальні питання фармацевтичної та медичної науки та практики. 2014. № 1. С. 93–96.
Кучин Ю.Л., Лимар Л.В. Дистанційна освіта докторів філософії-медиків за умов COVID-19 та війни з Росією: нові реалії. Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. 2023. Т. 13. № 2. С. 48.
Feltes M. et al. Teaching how to teach in a train-the-trainer program. Journal of Graduate Medical Education. 2019. Vol. 11. No. 4. P. 202–204.
Orfaly R.A. et al. Train-the-trainer as an educational model in public health preparedness. Journal of Public Health Management and Practice. 2005. Vol. 11. No. 6. P. 123–127.
European Training Requirements ETR in Anesthesiology. 2018. Standing Committee on Education and Professional Development of the Section and Board of Anesthesiology. European Board on Anesthesiology. URL: https://www.eba-uems.eu/resources/PDFS/EPD/ETR-Anaesthesiology-2018.pdf.
Beal M.D. et al. The effectiveness of medical simulation in teaching medical students critical care medicine: a systematic review and meta-analysis. Simulation in Healthcare. 2017. Vol. 12. No. 2. P. 104–116.
Tang Y.M. et al. A systematic review of immersive technology applications for medical practice and education: trends, application areas, recipients, teaching contents, evaluation methods, and performance. Educational Research Review. 2022. Vol. 35. P. 100429.
Crang-Svalenius E., Stjernquist M. Applying the case method for teaching within the health professions: teaching the teachers. Medical Teacher. 2005. Vol. 27. No. 6. P. 489–492.
Ilic D., Maloney S. Methods of teaching medical trainees’ evidence-based medicine: a systematic review. Medical Education. 2014. Vol. 48. No. 2. P. 124–135.
Peters M., Ten C.O. Bedside teaching in medical education: a literature review. Perspectives on Medical Education. 2014. Vol. 3. P. 76–88.
Soriano R.P. et al. Teaching medical students how to teach: a national survey of students-as-teacher’s programs in US medical schools. Academic Medicine. 2010. Vol. 85. No. 11. P. 1725–1731.
Yu T.-Ch. et al. Medical students-as-teachers: a systematic review of peer-assisted teaching during medical school. Advances in Medical Education and Practice. 2011. P. 157–172.
Dandavino M., Snell L., Wiseman J. Why medical students should learn how to teach. Medical Teacher. 2007. Vol. 29. No. 6. P. 558–565.
Dahlstrom J. et al. What motivates senior clinicians to teach medical students. BMC Medical Education. 2005. Vol. 5. P. 1–10.
Pearce J. et al. The most effective way of delivering a Train-the-Trainers program: a systematic review. Journal of Continuing Education in the Health Professions. 2012. Vol. 32. No. 3. P. 215–226.
Куліченко А.К. Роль медичної педагогіки у підготовці майбутніх фахівців галузі охорони здоров’я: зарубіжний досвід. Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах: збірник наукових праць. Вип. 81. Т. 1. Запоріжжя: КПУ, 2022. С. 52–57. DOI: https://doi.org/10.32840/1992-5786.2022.81.8.
