ВИКЛАДАННЯ ПАТОМОРФОЛОГІЇ В УМОВАХ ВІЙНИ В УКРАЇНІ: ОСВІТНІ ПОТРЕБИ СТУДЕНТІВ-МЕДИКІВ У КИЄВІ

Анотація

Медична освіта зазнає системних змін під впливом цифрових технологій, розвитку молекулярної медицини та впровадження інструментів штучного інтелекту. Патоморфологія, що історично базувалася на морфологічному аналізі тканин, трансформується в інтегровану дисципліну патологію, яка поєднує морфологічні, молекулярні та комп’ютерні підходи до діагностики й інтерпретації патологічних процесів. В Україні ці трансформації відбуваються в умовах тривалої війни, що впливає на доступ до клінічної практики, матеріально-технічну базу та безперервність освітнього процесу. Мета дослідження – оцінити освітні потреби студентів під час вивчення патоморфології та визначити зміни у сприйнятті дисципліни й організації навчального процесу в умовах війни. Методи. Виконано перехресне описове дослідження із застосуванням структурованої анкети серед здобувачів вищої освіти магістерського рівня третього курсу Національного медичного університету імені О.О. Богомольця (Київ, Україна) у 2022/2023 та 2024/2025 навчальних роках. Загальна кількість респондентів становила 514 осіб. Анкета включала блоки, присвячені використанню навчальних ресурсів, оцінці ефективності освітніх методів, застосуванню цифрових інструментів та визначенню ролі патоморфології у професійній підготовці. Статистичний аналіз проводили із застосуванням описової статистики та критерію χ² Пірсона. Результати. Патоморфологія зберігала високу освітню значущість, однак частка студентів, які визначали її як ключову дисципліну медичної підготовки, зменшилася з 78,3% до 62,2% (p < 0,001). Паралельно збільшилася частка невизначених відповідей, що може відображати зміну освітніх пріоритетів або невизначеність щодо професійної ролі дисципліни. Серед компетентностей, які студенти вважали найбільш релевантними, домінували критичне мислення, клінічна комунікація та здатність до прийняття рішень в умовах невизначеності. Традиційні освітні ресурси залишалися основним інструментом навчання, тоді як цифрові технології застосовувалися обмежено. Ключовими бар’єрами визначено недостатню забезпеченість навчальними матеріалами та недостатню інтеграцію сучасних цифрових рішень у навчальний процес. Висновки. Викладання патоморфології в Україні демонструє перехід до гібридної моделі, що поєднує класичні морфологічні підходи з цифровими інструментами. Зниження суб’єктивної оцінки центральності дисципліни не супроводжується зменшенням її значення у формуванні клінічного мислення. Подальший розвиток навчального процесу потребує системної інтеграції морфологічних, клінічних і цифрових компонентів з урахуванням обмежень, пов’язаних із тривалою війною на систему медичної освіти.