ІННОВАЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО ПРАВОПИСУ І МЕДИЧНИЙ ДИСКУРС
DOI:
https://doi.org/10.32782/eddiscourses/2025-1-13Ключові слова:
українська літературна мова, чинний правопис, редакція Українського правопису 2019 р., правописна норма, мовна інновація, фаховий медичний дискурсАнотація
Стаття актуалізує проблему застосування мовних нововведень, відображених у новій редакції (2019 р.) Українського правопису у зв’язку із завершенням цьогоріч перехідного періоду її впровадження. Наукова розвідка покликана окреслити основні чинники появи змін мовної норми; полегшити розуміння засад мовного законодавства на сучасному етапі розвитку української мови й окремих норм правописного документа. Автори мали на меті висвітлити прагматичний аспект реалізації нових положень чинного Правопису в системі вищої профільної освіти, зокрема на прикладі репрезентантів означених правописних норм у медичному дискурсі. Періодичний перегляд, доопрацювання й оновлення правописного кодексу як еталону писемної літературної мови на противагу некодифікованому усному мовленню розглядається як цілком закономірний процес, пов’язаний з унормуванням мови. Нормативно-правовим підґрунтям появи нової редакції Правопису стали такі напрацювання провідних інституцій, як створення Правопису Українською національною правописною комісією, до складу якої, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України (2015 р., № 416), увійшли відомі вчені Національної академії наук України та закладів вищої освіти з усіх регіонів нашої країни; громадське обговорення запропонованих змін, у ході якого надійшло більш ніж три тисячі пропозицій (серпень-вересень 2018 р.); ухвали Колегії Міністерства освіти і науки України та Президії Національної академії наук України (жовтень 2018 р.); Постанова Кабінету Міністрів України «Питання Українського правопису» (від 22 травня 2019 р., № 437) про схвалення Правопису; опублікування на офіційних сайтах Міністерства освіти і науки України та Національної академії наук України тексту Українського правопису в новій редакції (3 червня 2019 р.) й, відповідно, набуття чинності документа. Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» (від 16 липня 2019 р.) вперше вводить у правове поле поняття «правопис» з огляду на питання дотримання стандартів державної мови. З цією метою пов’язане створення Національної комісії зі стандартів державної мови, а також інституції Уповноваженого із захисту української мови як державної, що цілком відповідає Стратегії популяризації української мови до 2030 р. «Сильна мова – успішна держава» (2019). Практична реалізація норм Правопису насамперед стосується освітнього процесу та фахового дискурсу.
Посилання
Дубасенюк О. Інновації в сучасній освіті. Інновації в освіті: інтеграція науки і практики: зб. наук.-метод. праць. Житомир: вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. С. 12–28.
Лещенко Т., Бондар Н., Жовнір М. Український правопис: новації та варіації: наочно-навчальний посібник. Полтава: УМСА, 2020. 40 с.
Стратулат Н., Проценко Г. Особливості впровадження нового українського правопису. Мова і культура. 2020. С. 185–193.
Скопненко О. Український правопис: традиції і сучасність (малі штрихи до великої історії). Visnik Nacionalnoi academii nauk Ukraini, 2020. № 3. С. 78–87.
Класифікатор професій ДК 003: 2010. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/va327609-10#Text.
Рекомендації щодо творення та вживання назв професій у медичній сфері для утвердження ґендерної рівності від 22 жовтня 2021 р. № 238. URL: https://mova.gov.ua.
Український правопис. Київ: Наукова думка, 2019. 393 с.
Український правопис. 2019. URL: https://mon.gov.ua/static-objects/mon/sites/1/zagalna%20serednya/%202019.pdf.