ПИТАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ТА БЕЗПЕЧНОСТІ ПРЯМИХ ПРОТИВІРУСНИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ ПІД ЧАС ЛІКУВАННЯ ХРОНІЧНОГО ГЕПАТИТУ В У ДОДИПЛОМНІЙ ОСВІТІ СТУДЕНТІВ МЕДИЧНИХ ТА ФАРМАЦЕВТИЧНИХ ФАКУЛЬТЕТІВ

Анотація

Актуальність. Сучасні лікарські засоби, аналоги нуклеозидів, стали основними терапевтичними схемами для покращення клінічних результатів у пацієнтів шляхом пригнічення реплікації HBV-вірусу та зменшення прогресування фіброзу печінки. Однак проблеми з резистентністю до ліків, наявність побічних реакцій, в тому числі за одночасного призначення антибактеріальних лікарських засобів, підкреслюють необхідність персоналізації стратегій лікування хронічного гепатиту В (ХГВ).Ціль. Проаналізувати інформативність інтернет-баз даних “HEP Drug Interaction” та “DrugBank” в оцінці безпечності сумісного призначення прямих противірусних лікарських засобів (ЛЗ) за ХГВ з бета-лактамними антибіотиками, інгібіторами лактамаз (ІЛМ) та доцільність використання цієї інформації в навчальному процесі майбутніх лікарів та фармацевтів. Метод дослідження. Нами було використано інформаційно-аналітичний метод дослідження та викладення власного досвіду авторів щодо використання фармакологічної бази даних “Hep Drug Interactions” та “DrugBank” в додипломній освіті студентів фармацевтичного та лікувального факультетів. Результати та їх обговорення. Порівнюючи клінічну та лабораторну ефективність у хворих на ХГВ щодо віруселімінуючих властивостей, спроможності уповільнювати прогресування фіброзу печінки, розвитку ГЦК, зазначаємо, що тенофовір дизопроксилу фумарат (ТДФ) та тенофовір алафенамід (ТАФ) більш ефективні, ніж ентекавір (ЕТВ). Аналізуючи потенційну небезпеку за одночасного призначення ЕТВ та ТДФ з антибактеріальними ЛЗ та ІЛМ, встановили, що найбільш небезпечною є комбінація цих противірусних ЛЗ із цефалексином та тазо-бактамом. Цефалексин та тазобактам переважно виводяться нирками в незміненому вигляді шляхом клубочкової фільтрації та канальцевої секреції через OAT1, ОАТ3 і MATE1. ЕТВ та ТДФ виводяться головним чином із сечею шляхом гломерулярної фільтрації та канальцевої секреції за допомогою OAT1. Таким чином, існує потенційна конкуренція за ниркові транспортери, що може призвести до підвищення концентрації противірусних ЛЗ і антибіотиків, що є потенційно небезпечним щодо розвитку побічних реакцій.Висновки. Аналізуючи клініко-лабораторну ефективність двох варіантів тенофовіру – ТДФ та ТАФ – в клінічних дослідженнях останніх років, довели більш ефективне та безпечне призначення саме ТАФ у хворих на хронічну HBV-інфекцію. З точки зору безпечності доцільним є призначення ТАФ, який сумісний з усіма антибіотиками з груп пеніцилінів і цефалоспоринів та інгібіторами беталактамаз, на відміну від ТДФ та ЕТВ, які мають потенційно небезпечні ренальні взаємодії з цефалексином та тазобактамом. Отримані результати та прогностичні можливості бази “HEP Drug Interaction” щодо побічних реакцій ЛЗ доцільно впроваджувати в навчальний процес студентам лікувальних та фармацевтичних факультетів.